Коли жінка з дитиною у візочку безперешкодно потрапляє до поліклініки, людина на кріслі колісному — в аптеку чи банк, а біля житлового комплексу передбачені паркомісця для маломобільних груп населення.

Це коли міський простір — не виклик, а запрошення.

Безбар’єрність будівель та споруд, які нас оточують, закладається ще на етапі проєктування, а її наявність перевіряється під час прийняття об’єкта в експлуатацію.

Ілюструємо основні елементи інклюзивності, які мають бути реалізовані відповідно до проєктних рішень:

- поручні та огорожі (встановлюються вздовж усіх внутрішніх/зовнішніх сходів, пандусів, перепадів висот);

- тактильна плитка (встановлюється перед сходами/дверима всіх вхідних груп житлових і нежитлових приміщень).

- підйомники (встановлюються для подолання зовнішніх або внутрішніх сходових маршів. Кнопка виклику персоналу монтується відповідно до проєктних рішень. У разі, якщо в проєкті передбачено встановлення підйомника, його не можна замінювати трапом або пандусом);

- контрастна смуга (наноситься на першу й останню сходинку кожного маршу по всій ширині).

- контрастне маркування (слід застосовувати на прозорих полотнах дверей, а також, якщо колір дверного полотна збігається з кольором фасадної конструкції)

- інформаційні покажчики (тактильні таблички внутрішні й зовнішні, мнемосхеми та позначки з використанням шрифту Брайля розміщуються на кожному сходовому марші);

- маркування паркомісць для МГН (маркуються відповідними дорожніми знаками та горизонтальною розміткою);

- облаштований санвузол для МНГ (санвузол має бути відповідних розмірів, оснащений спеціальними поручнями біля унітаза та умивальника, а також кнопкою виклику персоналу).

Безбар’єрне середовище — це не тільки про зручність, а й про нову якість життя для кожного. Створюючи його, ми будуємо Україну, орієнтовану на європейські цінності — країну рівних можливостей, де кожен може вільно пересуватись, навчатися, працювати, отримувати послуги, відкривати бізнес, користуватись громадським транспортом та ін.