Інклюзивність - це базовий стандарт проєктування, що забезпечує:
• безпеку,
• доступність,
• самостійність,
• рівність у використанні простору для всіх категорій населення без виключення.
За даними Мінрозвитку близько 30% населення України належать до маломобільних груп. Людей з інвалідністю — 3,2 мільйона, що становить 8,5% населення.
Ці цифри підкреслюють, наскільки важливо, щоб інфраструктурні обʼєкти були доступними для всіх.
ПРИНЦИП 1. Рівний доступ для всіх
Будівля або простір мають бути доступними незалежно від:
• фізичних можливостей,
• віку,
• зору та слуху,
• тимчасових обмежень,
• супроводжуючих факторів (кріслес колісних, багаж тощо).
Рівний доступ означає:
можливість зайти одними й тими ж входами,
користуватися тими ж маршрутами,
отримувати ті ж послуги.
Помилка: основний вхід для всіх, а для МГН — окремий з боку будівлі.
ПРИНЦИП 2. Самостійність (автономність)
Інклюзивний простір — це простір, яким можна користуватися без сторонньої допомоги.
Це означає:
• двері відкриваються легко
• є простір для маневрування (1,5 м),
• кнопки на висоті 90–120 см,
• наявні тактильні та візуальні елементи,
• доступні санвузли,
• доступні маршрути між поверхами.
ПРИНЦИП 3. Безпека
Інклюзивність це безпечний рух у будь-яких умовах.
Мінімальні вимоги:
• неслизьке покриття,
• відсутність порогів і перепадів,
• поручні у всіх небезпечних місцях,
• контрастні маркери сходів,
• освітлення на маршрутах,
• тактильна плитка на початку та кінці сходів.
ПРИНЦИП 4. Читабельність середовища (wayfinding)
Людина має орієнтуватися у просторі
Обов’язкові елементи:
• контрастні вказівники,
• піктограми,
• дублювання інформації шрифтом Брайля,
• тактильні напрямні,
• логічні маршрути.
Найчастіші помилки: надмір декоративності, хаотична навігація, непродумані переходи.
ПРИНЦИП 5. Зручність для різних груп МГН
Інклюзивний простір має бути комфортним для всіх маломобільних груп населення
Це вимагає:
• регульованої висоти обладнання,
• відсутності різких звуків,
• уникнення блискучих поверхонь,
• адаптованого освітлення.
ПРИНЦИП 6. Просторові стандарти (геометрія доступності)
Мінімальні універсальні розміри:
• ширина дверей - 90 см,
• ширина маршрутів - 1,5 м,
• маневровий простір - 1,5 м,
• висота поручнів - 90 см
• висота кнопок - 90–120 см,
• висота умивальників - 80–85 см,
• висота сидіння унітаза - 45–50 см.
ПРИНЦИП 7. Візуальна та тактильна контрастність
Люди з порушеннями зору орієнтуються за контрастом та тактильними точками.
Тому простір має містити:
• контрастні двері,
• контрастні кнопки,
• контрастні поручні,
• тактильні напрямні,
• попереджувальну плитку в небезпечних точках.
ПРИНЦИП 8. Доступні маршрути між рівнями
Універсальні варіанти:
• ліфт із кабіною 110 на 140 см (краще 160 на 150),
• вертикальний підйомник,
• пандус з ухилом 1:12, рекомендовано 1:20,
• сходи з двома рівнями поручнів та контрастністю.
Неприпустимо:
• “доступний” перший поверх і недоступний другий,
• “альтернативний” маршрут через службовий вхід,
• сходи до ліфта.
ПРИНЦИП 9. Інклюзивні санітарні приміщення
Це один із найкритичніших елементів.
Обов'язкові параметри:
• маневрова зона 1,5 м,
• двері більше 90 см,
• унітаз 45–50 см,
• два поручні,
• умивальник 80-85 см,
• кнопка виклику допомоги 40-60 см,
• під'їзд до унітаза збоку - 80 см мінімум.
ПРИНЦИП 10. Інклюзивність у транспорті та міському просторі
Обов’язкові елементи:
• пониження бордюрів 0–2 см,
• платформи зупинок більше 2 м,
• тактильні плитки,
• низькопідлоговий транспорт,
• апарелі у автобусах та тролейбусах.
ПРИНЦИП 11. Інклюзія в спортивних та освітніх закладах
• доступні входи,
• інклюзивні роздягальні та душові,
• доступні трибуни,
• підйомники та пандуси,
• адаптивні спортивні зони.