На сьогодні проєкт «Рух без бар’єрів» охоплює понад десять громад та більше 600 об’єктів різного призначення, які мають бути приведені у відповідність до стандартів безбар’єрності.
Торік фахівці ДІАМ у складі робочих груп провели 190 оглядів у різних містах України, оцінюючи виконані роботи на дотримання державних будівельних норм, що регламентують доступність будівель і споруд для маломобільних груп населення.
За результатами моніторингу виявлено низку найпоширеніших порушень. Серед них:
1. Не виконано контрастне маркування першої та останньої сходинки зовнішніх сходів входу. У разі збігу кольорів в інтер’єрі чи екстер’єрі необхідно забезпечити контрастне маркування відкритих сходів — першу та останню сходинки по краю за всією шириною слід контрастно відокремити або промаркувати.
2.У межах пішохідного шляху встановлено стовпчики, що є перешкодою для вільного пересування. На шляхах руху пішоходів не допускається встановлення будь-яких перешкод (колон, опор, інформаційних стояків, дорожніх огорож, стовпчиків, півкуль тощо).
3.Перепади висот та ширина швів покриття не відповідають встановленим вимогам. Покриття пішохідних шляхів повинно бути твердим, рівним і неслизьким під час намокання. Товщина швів між елементами покриття не повинна перевищувати 5 мм.
4.Стовпчики, розташовані вздовж пішохідного шляху, не виділені контрастними візуальними елементами. У разі колористичного збігу з навколишнім середовищем елементи благоустрою — зокрема наземні обмежувачі руху транспорту, шлагбауми, стовпи, колони тощо — необхідно контрастно відокремлювати від навколишнього середовища.
5.Бордюр у місцях стику тротуару та/або велосипедної доріжки з пішохідним переходом та/або велосипедним переїздом не приведено у відповідність до вимог. Він має бути виконаний в одному рівні з проїзною частиною. За відповідного обґрунтування
допускається підвищення бордюру не більше ніж на 2 сантиметри.
Кожен належним чином реалізований елемент інклюзивності — це передусім питання безпеки, гідності та права людини на самостійність. Формування безбар’єрного середовища має ґрунтуватися на людиноцентричному підході, у межах якого в центрі рішень перебувають реальні потреби та щоденні маршрути людей.
Доступність починається з деталей — від якісного проєктування до належного виконання будівельних робіт. Лише системний і відповідальний підхід всіх сторін дозволить створити простір, у якому кожен може почуватися впевнено, безпечно та незалежно.
