Коли йдеться про маломобільні групи населення, багато хто насамперед уявляє людину з інвалідністю, яка пересувається на кріслі колісному. Для неї повсякденне середовище часто містить чимало перешкод: наприклад, магазин із високим порогом або без пандуса може виявитися недоступним.
Втім, поняття маломобільних груп населення значно ширше. До них належать люди, які відчувають труднощі під час самостійного пересування, комунікації чи отримання певних послуг. Це можуть бути особи з порушеннями зору, слуху або опорно-рухового апарату, люди з тимчасовими травмами чи захворюваннями, діти до 7 років, батьки або опікуни, які супроводжують маленьких дітей, вагітні жінки та люди похилого віку.
Нерідко їхні труднощі пов’язані не з особистими особливостями, а з недостатньою доступністю громадського простору. Достатньо згадати ситуацію в метро, коли батькам доводиться нести дитячий візочок сходами. Без сторонньої допомоги зробити це буває складно або навіть неможливо. Саме тому важливо створювати середовище, у якому кожна людина почуватиметься комфортно, безпечно та незалежно.
Коректна термінологія: маломобільні групи населення.
Некоректно вживати вислів «маломобільні люди і люди з інвалідністю», адже сполучник «і» створює враження, що йдеться про дві окремі категорії. Насправді люди з інвалідністю є частиною маломобільних груп населення. Водночас до цієї категорії входять і багато інших людей, які можуть стикатися з труднощами через недоступне або незручне середовище.
Більше про безбар’єрну термінологію та правила мови у «Довіднику безбар’єрності»: https://bf.in.ua